Иммунология и вакцины: Публикации

Ефективність застосування бактеріального лізату IРС 19 для імунореабілітації дітей з респіраторними захворюваннями

В.Ф. Лапшин, Т.Р. Уманець, Л.С. Степанова

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, м. Київ 

Резюме. Враховуючи недостатність та незрілість імунної системи дітей, які часто хворіють на ГРЗ, імунореабілітація є одним із важливих компонентів комплексної програми лікувально-профілактичних заходів для даного контингенту. Була розроблена програма імунореабілітації із застосуванням бактеріального імунокоректора ІРС-19 для дітей з цією патологією. Застосування удосконалених комплексів відновлювального лікування підвищило ефективність реабілітації в 1,6 рази у порівнянні з традиційними лікувально-профілактичними заходами і є засобом вторинної профілактики рецидивів захворювання.

Ключові слова: імунореабілітація, профілактика, бактеріальний лізат ІРС-19, діти. 

Вступ 

Високий рівень загальної захворюваності серед дитячого населення обумовлений наявністю контингенту дітей, які повторно хворіють на гострі респіраторні захворювання (ГРЗ). За всіма віковими показниками їхня кількість в 2–2,5 рази більша, ніж у дітей, які хворіють епізодично, і складає 80–85 %. [1, 4]. До цієї категорії відносяться діти ІІ групи здоров'я з функціональними відхиленнями різних органів та систем, які хворіють на ГРЗ 4 і більше разів на рік та не мають хронічних захворювань.

Респіраторні захворювання особливо характерні для дітей, які відвідують дитячі заклади (ДЗ): садки, школи тощо. Це обумовлено особливостями перебігу епідемічного процесу, поширенням контактів, збільшенням психоемоційних навантажень, реакціями стресу; останні займають головне місце в адаптації дитини до нових умов. Усе вищезазначене знижує резистентність організму та збільшує ризик виникнення повторних ГРЗ. Доведено, що 63,0 % даного контингенту дітей відвідують ДЗ перший рік [4].

Наукові дослідження підтверджують важливість проблеми щодо повторних ГРЗ, вони намагаються підійти до її вирішення з різних позицій, виявити чинники, що призводять до збільшення частоти виникнення цих захворювань [1, 3, 5, 7].

Як відомо, здоров'я дитини залежить від багатьох біологічних, соціально-гігієнічних та інших факторів. У групі дітей, які повторно хворіють на ГРЗ, вплив несприятливих медико-біологічних (юний або похилий вік батьків, порушення здоров'я, ускладнення перебігу вагітності та пологів у матері, штучне вигодовування, рахіт, ексудативний діатез, гіпотрофія, анемія тощо) та соціально-гігієнічних (соціальні, матеріальні негаразди родини, шкідливі звички і низька санітарна культура батьків) чинників у 2 рази вищий, ніж у тих, які рідко хворіють.

Однак причини підвищеної захворюваності значно глибші. Значну роль відіграє не лише інфекційний агент, але й ендогенні передумови — незрілість та неефективність імунних механізмів [1].

Протягом визначеного часу після перенесеного ГРЗ, зберігається підґрунтя для рецидиву, що зумовлено зниженням імунних реакцій захисту та сенсибілізацією дитячого організму. Відхилення в імунній системі майже завжди призводять до кількісних змін лімфоцитів і впливають на їхній функціональний стан. Порушення клітинного та гуморального імунітету, які виникають на початку розвитку ГРЗ, стійкі і не приходять до норми з клінічним одужанням. У дітей, які повторно хворіють, в період ремісії спостерігаються виражені зміни імунного статусу, які свідчать про те, що із зникненням гострих явищ захворювання імунний гомеостаз відновлюється поступово. Крім того, у дітей з незрілими захисно-пристосувальними механізмами з боку клітинного та/або гуморального імунітету, а також неспецифічних факторів захисту утворюється порочне коло: антигенна стимуляція імунної системи призводить не до стимуляції функцій імунітету, а до виснаження резервів, згодом — до розвитку вторинних імунодефіцитних станів, що спричиняє рецидиви патології та підвищення частоти захворюваності серед дітей [5].

У багатьох дітей до шкільного віку формуються вогнища хронічних запалюваних процесів ЛОР-органів та дихальних шляхів. Передумовою для цього є фізіологічна незрілість імунної системи, особливо місцевого імунітету слизових оболонок, у тому числі верхніх дихальних шляхів, які є вхідними воротами для проникнення патогенних мікроорганізмів.

Місцева імунна система, відповідальна за захист поверхонь слизових оболонок від інфекції, може мати різні порушення, що поділяються на первинні та вторинні. Вторинні порушення місцевого захисту є найчастішою причиною рецидивуючих та хронічних інфекцій дихальних шляхів. Розвиток інфекції значно підвищується в силу того, що фактори, що відповідають за порушення мукоциліарного захисту, також погіршують імунний захист [5].

Серед контингенту дітей, які часто і тривало хворіють  на  гострі  респіраторні  інфекції,  значну частину складають хворі з рецидивуючим бронхітом (РБ). Попередніми нашими дослідженнями було встановлено, що це діти переважно дошкільного та молодшого шкільного віку, що пояснюється фізіологічною незрілістю імунної системи.

Аналіз факторів, які спричиняють загострення РБ та виникнення рецидивів, показав, що саме респіраторним вірусам належить провідна роль. Вони порушують бар'єрні функції слизової оболонки дихальних шляхів, знижують місцевий захист та загальну імунологічну резистентність організму, тим самим створюючи патологічне порочне коло, що створює умови для повторних ГРІ. Тривала персистенція вірусу на фоні пригніченого імунітету сприяє також призводить до хронізації процесу [2, 3, 6].

Не менш важливе значення має і бактеріальна інфекція. Серед таких бактеріальних збудників як St. aureus, St. haemoliticus, St. epidermalis, Str. pyogenes, Hemophilus influenzae набула етіологічного значення так звана атипова флора [2]. Особливу роль в рецидивуванні РБ у дітей відіграють хронічні бактеріальні вогнища інфекції верхніх дихальних шляхів (ВДЩ), насамперед хронічній тонзиліт. Попередніми дослідженнями було встановлено, що 90,0 % дітей з РБ мають супутній хронічний тонзиліт або аденотонзиліт, а 33,0 % — хронічний синусит. Наявність хронічних вогнищ інфекцій ВДШ у даного контингенту також знижує місцевий імунітет і викликає рецидиви.

Таким чином, високий рівень захворюваності, порушення імунітету та алергізація організму дітей, які хворіють на повторні респіраторні захворювання, обумовлюють виокремлення їх у групу диспансерного нагляду та визначають актуальність питань їх реабілітації.

Незважаючи на значні успіхи в галузі специфічної профілактики і антибактеріальної терапії інфекційних захворювань, проблема повторних ГРЗ залишається актуальною через мінливість та здатність патогенних мікроорганізмів пристосовуватися до різних методів терапії.

У вітчизняній та зарубіжній літературі значна кількість досліджень присвячена саме питанням профілактики та реабілітації дітей, які повторно хворіють на ГРЗ.

Реабілітація та оздоровлення цієї категорії дітей потребує планомірного проведення комплексу медико-соціальних заходів. Підвищення загальної резистентності організму — важливий та загальновизнаний аспект лікувально-реабілітаційних заходів при цій патології. Серед запобіжних методів для оздоровлення таких дітей слід відмітити раціональний режим дня та харчування, загартовуючі процедури, імунокорекцію, при цьому необхідно дотримуватися індивідуального підходу щодо застосування конкретного заходу або препарату з урахуванням віку дитини, частоти та важкості перенесених респіраторних захворювань, супутньої патології, характеру імунологічних порушень [1].

Серед великої кількості імунореабілітуючих заходів сучасна фармакологічна імунокорекція розглядається як основний компонент патогенетичної терапії рецидивуючих респіраторних інфекцій у дітей. Сьогодні широко застосовуються імуномодулятори різних видів, які впливають на окремі ланки імунітету. До них відносяться бактеріальні препарати, препарати тимусу, кісткового мозку, синтезовані аналоги природних імуномодуляторів та біологічно активних субстанцій (рекомбінантні інтерферони, індуктори інтерфероногенезу тощо).

В останні роки для лікування та профілактики респіраторних захворювань часто використовують імунокоректори бактеріального походження, які викликають формування як селективної імунної відповіді проти конкретного збудника, так і підвищують фактори місцевого захисту. Серед них бактеріальний лізат ІРС-19 виробництва «Solvay Pharma» (Німеччина) широко застосовується в педіатричній практиці завдяки впливу, перш за все, на фактори місцевого захисту та природний специфічний і неспецифічний імунітет слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Препарат підвищує фагоцитарну активність макрофагів, тобто якісно та кількісно підсилює фагоцитоз, підвищує активність лізоцину, продукцію інтерферону, пропердину. Важливим наслідком підвищення секреторних імуноглобулінів є його профілактична дія по відношенню до розвитку можливої інфекції. ІРС-19 містить 19 штамів найбільш поширених бактеріальних збудників інфекцій дихальних шляхів, тим самими перекриваючи практично весь спектр можливих респіраторних інфекцій як у дітей, так і дорослих.

Тому, враховуючи властивості імуномодулятора ІРС-19 впливати на фактори місцевого захисту, підвищувати неспецифічну імунологічну резистентність організму, обумовило доцільність призначення даного препарату в комплекс лікувально-реабілітаційних заходів для дітей з рецидивуючою респіраторною патологією.

Метою дослідження було вивчення ефективності застосування бактеріального лізату ІРС-19 в комплексі імунореабілітації дітей з повторними респіраторними захворюваннями, як умовного здоровими (повторно хворіючими на ГРЗ), так і з рецидивуючою бронхолегеневою патологією. 

Матеріал та методи дослідження 

Під нашим спостереженням знаходилось 40 дітей віком 4–8 років з РБ і 167 дітей І та ІІ групи здоров'я віком 3–6 років, які відвідували різні дитячі заклади м. Києва.

Оцінюючи стан імунної системи обстежених дітей, застосовувались імунологічні тести І та ІІ рівнів. Фагоцитарну активність та фагоцитарне число нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові визначали за методом К.Ф. Чернушенко (1988), метаболічну активність нейтрофільних гранулоцитів крові з нітросинім тетрозолієм (НСТ-тест) у спонтанному та індукованому варіантах — за методом В.Н. Park і співавторів (1971) у модифікації С.М. Гордієнка (1983).

Для цитологічного дослідження використовували мазки — відбитки слизової оболонки носа; їх фарбували за методом Романовського-Гімзе та проводили підрахунок відсоткового співвідношення клітинних елементів на 100 клітин поля зору за допомогою імерсійної мікроскопії.

Усім дітям на початку лікування та через 3 місяці спостереження проводилось дослідження мікробного спектру, а також вірусологічне — слизової оболонки носа за допомогою імунофлюорисцентного методу.

Критеріями ефективності проведених імунореабілітаційних заходів у дітей з РБ були: частота рецидивів бронхіту, кількість випадків ГРІ, динаміка показників цитологічного складу мазків — відбитків із слизової оболонки носу.

Визначення факторів ризику хвороби проводилось із використанням багатофакторного аналізу за спеціально розробленою комп'ютерною програмою «Фактори ризику». Ефективність розроблених оздоровчо-реабілітаційних програм оцінювали відповідно розрахунків за допомогою інтегрального показника — коефіцієнта ефективності оздоровлення (КЕО).

Результати досліджень обчислювались статистично за допомогою пакету сучасних комп'ютерних програм Microsoft Excel.

Результати досліджень та їх обговорення

З метою виявлення дітей, які часто хворіють на ГРЗ, була проведена оцінка стану здоров'я малюків віком 3–6 років, які відвідують дитячі заклади (1-й етап спостереження), проаналізовано частоту проявів ГРЗ у них протягом року, який передував початку дослідження, що визначило загальну резистентність їх організму і дало змогу розподілити на групи спостереження: І група — 109 дітей, які мали низьку і дуже низьку резистентність та повторно хворіли на ГРЗ (ПХД); ІІ група — 58 дітей, які мали середню резистентність і хворіли епізодично (ЕХД).

Для вирішення питання щодо прогнозування схильності дітей до ГРЗ та розробки профілактичних заходів їх запобігання було використано метод формування груп ризику за допомогою спеціально створеної комп'ютерної програми. Відповідно до цього усі діти були розподілені на підгрупи: 111 (66,5 %) дітей із середнім ступенем вірогідності виникнення гострих захворювань органів дихання і 56 (33,5 %) — із високим ступенем вірогідності.

Для розробки оздоровчо-реабілітаційних заходів та вивчення їх ефективності 109 дітей, які повторно хворіли на ГРЗ, були взяті під моніторингове спостереження протягом 2-х років (2-й етап). Цей контингент дітей методом рандомізації було розподілено на основну групу, що складалася із 71 дитини, серед яких із середнім ступенем вірогідності виникнення гострих захворювань органів дихання було виявлено 66,7 % випадків, із високим — 33,3 %, і контрольну — 38 дітей, із них із середнім ступенем вірогідності виникнення гострих захворювань органів дихання було 62,3 % спостережень, із високим — 37,7 %. В основній групі реалізувались розроблені оздоровчо-реабілітаційні програми з включенням імуномодуляторів. Діти контрольної групи отримували раніше розроблені оздоровчо-реабілітаційні засоби в умовах ДЗ. Усі обстеження проводились в період клінічного благополуччя і не раніше, ніж через 4 тижні після останнього ГРЗ.

Як вже відмічалось, при комплексній оцінці стану здоров'я дітей було виявлено, що 34,7 % випадків ГРЗ реєструвалося протягом року епізодично, а 65,3 % — часто. Діти, які хворіли епізодично, мали середню резистентність організму, а повторно — низьку і дуже низьку. Виявлено, що підвищений рівень захворюваності на ГРЗ впливає на фізичний розвиток дитини. Кількість обстежених із дефіцитом ваги в групі ПХД була у 2 рази більша, ніж у групі ЕХД і склала 32,1±3,2 %, нормальний фізичний розвиток відповідно віку мали 72,7±2,4 % дітей. У групі ПХД відстаючих від загальноприйнятих параметрів фізичного розвитку було в 2,4 рази більше, ніж у групі ЕХД. Дисгармонійний розвиток відмічено у 18,3±2,1 % дітей, переважно щодо ваги, причому серед ПХД — в 2 рази більше. Порівняльна оцінка наявності хронічних вогнищ інфекції в основній та контрольній групах показала, що в групі ПХД вони відмічалися у 3 рази частіше.

За рівнем фізичного розвитку, працездатністю та ступенем резистентності усіх обстежуваних розподілили на 3 функціональні класи. До першого класу було віднесено 18,3±2,1 % випадків, зареєстрованих у дітей із високим рівнем фізичного стану, нормальним фізичним розвитком, середнім ступенем резистентності, у яких відзначалась позитивна реакція на фізичне навантаження. До другого функціонального класу було зараховано 59,3±3,9 % спостережень; це діти із середнім рівнем фізичного стану, у них відмічались порушення фізичного розвитку (дефіцит маси або надмірна вага), низька або дуже низька резистентність організму, знижена фізична працездатність. Третій клас — 22,4±2,7 % випадків — діти із низьким рівнем фізичного стану, які мали порушення фізичного розвитку (дефіцит маси або низький зріст), дуже низьку резистентність організму, зниження фізичної працездатності. Таким чином, діти, які часто хворіють на ГРЗ відносяться до II і III функціональних класів, тобто мають середні та низькі функціональні можливості організму. Розподіл дітей на функціональні класи за період спостереження не був стабільним. При підвищенні резистентності, покращенні фізичного розвитку, покращенні компенсаторно-пристосувальних механізмів організму, відмічався перехід у більш високий функціональний клас, що було одним із критеріїв оцінки ефективності застосування оздоровчо-реабілітаційних заходів. 

Показники фагоцитозу і НСT-тесту у дітей, які часто хворіють на ГРЗ; M±m, %

Примітка: * —  достовірність різниці у порівнянні з показниками у здорових дітей (р < 0,05)

При аналіз показників фагоцитозу, НСТ-тесту та рівня ФН плазми крові відзначалося зменшення кількості фагоцитуючих клітин — нейтрофілів та латекс-часток, які вони поглинають, зниження індукованої фагоцитарної активності та її резерву, зниження вмісту ФН в плазмі крові (р < 0,05) у порівнянні з показниками групи ЕХД (див. таблицю).

Проведений кореляційний аналіз виявив наявність прямого зв'язку між показниками індукованого НСТ-тесту, фагоцитарним резервом (r = 0,807±0,068), з одного боку, та рівнем ФН плазми крові (r = 0,817±0,065), з іншого, що дозволяє констатувати наявність взаємозв'язку між функціональною активністю фагоцитів (нейтрофілів) та вмістом ФН у плазмі крові ПХД.

Для вивчення факторів ризику виникнення респіраторних захворювань було розроблено комп'ютерну програму «Фактори ризику», яка побудована на тому, що при виникненні захворювання відмічається не один фактор ризику, а декілька комбінацій, із перевагою одного з них (адитивний ризик). При цьому враховуються фактори ризику за природою дії, походженням, рівнем впливу, інтенсивністю, терміном дії, віковими категоріями, можливістю усунення тих чи інших вад тощо.

Аналіз факторів ризику виникнення респіраторної патології у дітей, які повторно хворіють на ГРЗ, показав, що найбільшу роль відіграють фактори інтра-, раннього та пізнього постнатального періодів (I та II вид в онтогенезі), а також соціально-гігієнічні (III вид).

За допомогою математичної обробки даних проведена порівняльна оцінка стану здоров'я ПХД, рівня їх фізичного розвитку з факторами ризику та безпеки для здоров'я. Встановлена пряма кореляційна залежність між рівнем стану здоров'я, факторами ризику рецидиву хвороби та безпеки для здоров'я, які визначають ступінь вірогідності виникнення респіраторних захворювань. Був розроблений алгоритм групування факторів ризику за ступенем вірогідності. Встановлено, що при середньому ступені вірогідності виникнення респіраторної патології переважали фактори ризику I виду в онтогенезі, при високому ступені переважали фактори ризику II виду в онтогенезі, II та III виду або різноманітні комбінації I, II та III виду.

Таким чином, використання методу математичного моделювання дозволило виділити найбільш несприятливі комбінації, які можуть бути головною причиною розвитку респіраторних захворювань у дітей дошкільного віку.

Відповідно до прогнозу та вірогідності виникнення захворювань респіраторної системи всі діти, які повторно хворіють на ГРЗ, були розподілені на 2 групи: із середнім ступенем вірогідності виникнення респіраторної патології — 66,5 % від загальної кількості обстежених дітей і з високим ступенем вірогідності — 33,5 %. Це дозволило розробити для кожної дитини, яка відвідує ДЗ, індивідуальні оздоровчо-реабілітаційні програми. Вони складалися з комплексу кінезотерапії, заходів загартування та застосування імуномодулятора ІРС-19. Рухові режими для цього контингенту дітей були розроблені з урахуванням їх фізичного стану та функціональних можливостей організму. Нами переглянуто підхід до терміну «загартування». Із сучасних позицій його розглянуто як комплекс природних фізичних чинників (повітря, сонце, вода), спрямованих на підвищення резистентності та реактивності організму як до впливу чинників зовнішнього середовища, так і до факторів, провокуючих рецидиви хвороби.

Зважаючи на те, що діти, які були взяті під спостереження, мали дефіцит факторів захисту та недостатність пристосувальних механізмів організму кількість використаних фізичних чинників було обмежено (повітряні ванни, обтирання холодною водою). При цьому враховувався принцип індивідуальності, а також фізичний стан та ступінь вірогідності розвитку респіраторних захворювань.

Ефективність розробленої методики використання природних чинників з метою загартування оцінювалась за такими критеріями: динаміка стану здоров'я, реакція вегетативної нервової системи після першої і п'ятої процедур, а також після 30 днів терапії, зміни імунологічних показників (фагоцитозу, НСT-тесту, ФН плазми крові), зміни показників фізичної працездатності.

Вивчення показників імунітету показало, що після проведення заходів щодо загартування таких дітей у 72,4 % випадків відмічалося покращення цих показників, а у 27,6 % — вони залишились на попередньому рівні. Це були інтолерантні діти, у яких була відсутня імунна відповідь на терапевтичні заходи. У групі дітей, які хворіли епізодично, покращення імунологічних показників відзначалося у 90 %. Майже у 1/3 дітей, які повторно хворіли на ГРЗ, відмічалась парадоксальна реакція на проведення заходів загартування, у всіх цих дітей була знижена фізична працездатність.

Таким чином, на прикладі вивчення деяких імунологічних показників, вегетативного тонусу, фізичного стану, розвитку, працездатності, резистентності показано, що у ПХД і ЕХД відбуваються різні реакції організму на проведення заходів загартування. ПХД із порушеннями фізичного розвитку та імунологічною недостатністю проведення таких процедур за загальноприйнятою схемою в умовах дошкільного закладу протипоказане, загартовування необхідно проводити за індивідуальною схемою з обов'язковим імунологічним контролем.

Для вивчення ефективності використання розроблених оздоровчо-реабілітаційних програм діти були взяті під моніторингове спостереження протягом 2-х років.

Оцінка стану здоров'я проводилась в динаміці спостереження кожні 6 місяців. Основними критеріями оцінки стану здоров'я була динаміка показників фізичного стану. Вивчення показників фізичного розвитку показало, що кількість дітей з дисгармонійним розвитком в основній групі за період спостереження зменшилась — у 2,6 рази (р < 0,05), а в контрольній у 1,4 рази (р < 0,05).

Важливим підтвердженням ефективності застосування оздоровчо-реабілітаційних програм була динаміка показників фізичної працездатності. На початку спостереження дітей з високою фізичною працездатністю в обох групах не було виявлено. Після проведення оздоровчо-реабілітаційних заходів в основній групі виявлено 59,6±4,1 % випадків серед дітей з високою фізичною працездатністю, в контрольній — 37,7±5,5 %.

Вивчення рівня резистентності організму взятих під спостереження дітей показала, що як в основній, так і в контрольній групах були хворі, резистентність яких не змінилась. Але в основній групі їх було у 4,3 рази менше, ніж у контрольній (р < 0,05). У частини дітей обох груп резистентність організму підвищилась: в основній групі у 2,1 рази, ніж у контрольній (р < 0,05). Динаміка інтегрального показника фізичного стану в процесі проведення оздоровчо-реабілітаційних програм протягом 2-х років показала, що кількість дітей з низьким фізичним станом зменшилась у 3,1 рази в основній групі (р < 0,05). Також з'явились діти з високими фізичними можливостями, їх було у 1,6 рази більше саме в основній групі (р < 0,05).

Підтвердженням ефективності проведених оздоровчо-реабілітаційних заходів була позитивна динаміка показників імунітету: фагоцитозу, НСТ-тесту, ФН плазми крові. Так, нормалізація показників фагоцитозу в основній групі відзначена в 2,3 рази частіше, ніж у контрольній (р < 0,05). У 38 % дітей основної групи показники індукованого НСТ-тесту нормалізувались (р < 0,05), у той час, як в контрольній групі тільки у 22,1 % випадків відбулися їх позитивні зміни (р < 0,05). Рівень ФН плазми крові в основній групі нормалізувався у 1,9 рази частіше, ніж у контрольній (р < 0,05). Відсутність динаміки даних показників імунітету була відзначена в дітей із груп високого ступеня вірогідності розвитку захворювань органів дихання.

У результаті проведених реабілітаційних заходів із використання імуномодулятора ІРС-19 у дітей дошкільного віку із груп ризику виникнення респіраторної патології захворюваність знизилась, внаслідок чого до дітей, які хворіють епізодично, в основній групі перейшло у 2,2 рази більше дітей, ніж у контрольній (р < 0,05).

Згідно з проведеними математичними розрахунками розроблена оздоровчо-реабілітаційна програма для дітей дошкільного віку з факторами ризику розвитку захворювань органів дихання у 1,3 рази ефективніша у порівнянні з раніше використаними комплексами.

Таким чином, отримані результати свідчать, що розроблені та запропоновані оздоровчо-реабілітаційні програми із застосуванням імуномодуляторів ІРС-19 можуть бути з успіхом використані серед практично здорових дітей (ІІ група здоров'я) дошкільного віку з метою профілактики виникнення респіраторних захворювань.

Як вже відмічалось, нами вивчена ефективність застосування ІРС-19 як у практично здорових дітей, так і у хворих на РБ. З метою вивчення ефективності імунореабілітації 40 обстежених дітей з РБ методом рандомізації були розподілені на 2 групи: основну (n = 20) і контрольну (n = 20). Усім призначався базисний реабілітаційних комплекс, що включав загартовуючі заходи та кінезотерапію. Діти основної групи на фоні базисного комплексу отримували ІРС-19 по 1 інгаляції 2 рази на добу протягом 2-х тижнів. Тривалість моніторингового спостереження — 1 рік.

Серед обстежених дітей переважно були хлопчики (70 %), у віковому аспекті — діти молодшого шкільного віку (62,5 %).

Проведений аналіз клінічних особливостей встановив значну частоту таких перинатальних факторів ризику, як патологія вагітності матерів та ускладнення при пологах (68 % випадків). Серед аномалій конституції у 70,0 % дітей з РБ відмічався лімфатико-гіпопластичний діатез, у 18,0 % — несприятливий алергологічний фон (наявність харчової та медикаментозної алергії).

Анамнестичні дані свідчили, що всі обстежені діти мали високий інфекційний індекс. Хронічну патологію ЛОР-органів мали 90,0 % дітей, в структурі якої переважав хронічний тонзиліт та хронічний аденоїдит.

У групі обстежених дітей з РБ були такі, хто мав 3-4 рецидиви на рік, тривалість рецидиву — 2-3 тижні, що відповідало клінічним критеріям РБ.

Особливістю клінічного перебігу загострень були відсутність виражених катаральних явищ і температурної реакції (у 80,0 % дітей), затяжний перебіг загострення (22,3 ± 2,1 днів), нормальні або знижені показники лейкоцитів, що можливо свідчило про відсутність адекватного реагування імунної системи на інфікування.

Вірусологічними дослідженнями встановлено, що 65,0 % хворих з РБ в період ремісії мали інфікованість респіраторними вірусами, переважно адено-, RS-вірус, вірус парагрипу.

При бактеріологічному дослідженні слизу з ВДШ у 85,0 % дітей були визначені асоціації патологічних збудників.

Рис. Ефективність імунореабілітації дітей з рецидивуючим бронхітом. 

Імунологічний статус дітей з РБ в період ремісії характеризувався зниженням СД4-клітин, дисімуноглобулінемією за рахунок зниження Ig G і А та підвищення Ig М, зниженням показників НСТ-тесту, пригніченням імунорегуляторного індексу. Це може бути пояснено тим, що рецидиви бронхітів сприяють імунологічній депресії, яка посилюється з кожним повторним епізодом і призводить до розвитку вторинної імунологічної недостатності з підвищенням схильності дітей до повторних респіраторних захворювань.

Цитоморфологічними особливостями стану слизуватої оболонки носу у дітей з РБ були перевага серед клітинних популяцій нейтрофілів, зниження кількості макрофагів, збільшення до 65,0 % дистрофічно змінених клітин епітелію за рахунок жирової дистрофії та наявність вогнищ дрібної бактеріальної флори, що свідчило про збереження запальних змін, неповну морфологічну реконвалесценцію та зниження місцевого захисту слизової оболонки ВДШ.

Встановлені клініко-параклінічні зміни у дітей з РБ обумовили необхідність проведення лікувально-реабілітаційних заходів із включенням імунокорегуючої терапії.

Результати моніторингового спостереження за обстеженими дітьми з РБ протягом року засвідчили, що включення імуномодулятора ІРС-19 позитивно впливало на клінічній перебіг захворювання.

Стійкої клініко-лабораторної ремісії у дітей з РБ було досягнуто у 60 % дітей основної групи і 30 % — у хворих контрольної групи. У 40 % обстежених основної групи відмічались однократні рецидиви бронхіту, при цьому перебіг рецидивів відповідав легкому і був короткочасним. У 70 % дітей контрольної групи, які не отримували ІРС-19, спостерігались 1–2-кратні рецидиви с більш тривалим періодом загострення.

Аналогічне співвідношення відмічалось і стосовно випадків гострої респіраторної інфекції. Так, відсутність ГРЗ у перші 6 місяців спостереження реєструвалось у 90 % дітей основної групи і лише у 20 % — контрольної. У наступні 6 місяців 1–2-кратні випадки ГРІ були відмічені у 40 % дітей основної групи і 3–4-кратні епізоди — у 60 % контрольної (див. малюнок).

Покращенню клінічного перебігу РБ у дітей основної групи відповідали позитивні зміни у ріноцитограмах. Про це свідчило вірогідне підвищення епітеліальних клітин та кількості макрофагів до рівнів нормальних показників. У дітей контрольної групи спостерігались стійки цитоморфологічні зміни.

Слід відмітити, що у 2/3 дітей основної групи та 1/3 — контрольної спостерігалося зменшення мікробного засіву слизової оболонки носа та відсутність інфікування респіраторними вірусами.

Таким чином, застосування бактеріального лізату ІРС-19 у комплексі лікувально-реабілітаційних заходів у дітей з РБ позитивно впливає на клінічний перебіг основного захворювання, зменшує частоту випадків ГРЗ, нормалізує стан слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Це обумовлено тим, що імунокоректор ІРС-19 підвищує місцевий імунітет вхідних воріт респіраторної інфекції. Підвищення частоти ГРЗ через 6 місяців після проведення лікування серед даного контингенту дітей обумовлює доцільність повторного застосування запропонованого комплексу терапії.

Висновки

1. У дітей, які повторно хворіють на ГРЗ, у 1/3 випадків, відзначається позитивна реакція організму на проведення заходів загартування. Дітям із порушеннями фізичного стану та імунологічною недостатністю проведення процедур лікувально-загартовуючих процедур за загальною схемою в умовах дошкільного закладу протипоказане. Такі комплекси необхідно проводити за індивідуальною схемою з призначенням бактеріального імуномодулятора ІРС-19 та обов'язковим імунологічним контролем.

2. Доведено високу ефективність проведення імунореабілітації у поєднанні з препаратом ІРС-19 для первинної профілактики виникнення респіраторної патології у практично здорових дітей ІІ групи здоров'я.

3. Застосування імунокоректора ІРС-19 в комплексі реабілітаційних заходів серед дітей з РБ дозволяє в 1,6 рази підвищити ефективність імунореабілітаційних заходів і є засобом вторинної профілактики рецидивів захворювання при даній патології.

ЛІТЕРАТУРА 

1. Бережной В.В. Иммунокоррекция в педиатрии // Здоров'я України. — 2004. — № 23–24. — С. 108–109.

2. Германенко И.Б., Грибкова Н.В. Респираторный хламидиоз у детей: клинико-диагностические аспекты // Здравоохранение Беларуси. — 2004. — № 10. — С. 67–68.

3. Зубаренко О.В., Федорчук Т.І. Комплексна реабілітація дітей, хворих на рецидивуючий бронхіт з проявами гострої респіраторної вірусної інфекції // Мед. реабилитация, курортология и физиотерапия. — 2002. — № 2.— С. 14.

4. Результаты профилактического применения иммуномодулятора ИРС-19 у часто болеющих детей в детском дошкольном учреждении г. Киева / Антипкин Ю.Г., Радченко Н.А., Лысяна Т.А. и др. // Перинатологія та педіатрія. — 2002. — № 2. — С. 79–82.

5. Серегин А. Местная иммунизация в лечении и профилактике респираторных инфекций // Рус. мед. журн. — 2000. — Т. 8, № 11. — С. 56.

6. Федорчук Т.И. Клинико-функциональные и иммунологические аспекты течения рецидивирующего бронхита у детей на этапе реабилитации // Педиатрия. — 2002. — № 3.— С. 92–96.

7. Чернышова Л.И., Синяченко В.В., Науменко Н.В. Использование бактериальных лизатов в лечении осложненных форм респираторных заболеваний у детей // Современная педиатрия. — 2004. — №2 (3). — С. 75–78.