Иммунология и вакцины: Публикации

СПЕЦИФІЧНА ІМУНОПРОФІЛАКТИКА, ІМУНОМОДУЛЯЦІЯ ТА ІМУНОРЕАБІЛІТАЦІЯ ЛІЗАТАМИ БАКТЕРІЙ (ІРС 19)

В. Казмірчук

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

 Останніми роками в практичних лікарів виникають проблеми під час лікування хворих із вогнищами хронічних інфекцій,  етіологічними чинниками яких є стафілококи та стрептококи. Використання найсучасніших антибіотиків та імунотропних препаратів широкого спектра дії забезпечує тимчасовий ефект і не виключає вірогідності рецидивного перебігу захворювання.

Антиген, що потрапляє в організм, зазнає певної обробки антигенпрезентувальними клітинами (дендритними клітинами, макрофагами, В-лімфоцитами) до пептидів. Потім антигенний матеріал у вигляді пептиду в молекулі HLA виноситься на зовнішню поверхню антигенпрезентувальної клітини для презентації антигену Т-лімфоцитам. Після зчитування антигенної інформації вони стають специфічними імунокомпетентними клітинами, які активно діляться.

Імунологи намагалися виявити дефекти імунного реагування на рівні Т- і В-лімфоцитів. Знайти такий дефект на рівні імунокомпетентних клітин вдається рідко, що не дивно.

Найважливішими вхідними воротами для проникнення патогенних мікроорганізмів в організм людини є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Перший бар'єр на шляху потрапляння збудника в організм - чинники неспецифічної резистентності слизових оболонок, що є ефективною системою захисту.

Велике значення має секреторний Ig A - блокувальний антиген на слизових оболонках. Проте багато мікроорганізмів у відповідь на реакцію макроорганізму виробляють пристосувальні механізми, завдяки яким створюються умови для носійства патогенного агента (стафілокока, стрептокока й інших збудників). Таким чином в організмі формуються вогнища хронічної інфекції. Незважаючи на наявність мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності, вони не є подразниками для імунної системи. З часом вони здебільшого стають суперантигенами, у такому разі імунна система реагує на наявність, наприклад, золотистого стафілокока активним специфічним розподілом лімфоцитів, виснажуючи при цьому свої механізми захисту.

Таким чином, імунна відповідь стає патологічною. При цьому Т-лімфоцити, що не мають специфічних властивостей, гинуть шляхом апоптозу (розпаду ядра клітини) без некротичних мас. При масовій загибелі клітин може виникнути їх дефіцит в організмі.

Нині лікарі практичної охорони здоров'я через засилля антинаукової реклами в ЗМІ досить часто без відповідного обґрунтування й ідентифікації етіологічного чинника призначають імунотропні препарати, що стимулюють імунну систему. Це відбувається тому, що клінічна імунологія - молода наука, і лікарі практичної охорони здоров'я не мають необхідних знань. Своєю чергою, батьки пацієнтів, озброєні рекламою, вимагають від лікарів активних дій для підвищення імунітету.

Проте слід пам'ятати, що імуностимулювальні й імуно-активні препарати, у тому числі рослинного походження (наприклад ехінацея), протипоказані в початковій стадії гострого запального процесу, при лімфотропних вірусних інфекціях у зв'язку з небезпекою активації неспецифічної лімфопроліферації.

У боротьбі з антигенним складом навколишнього середовища імунна система людини удосконалювала свій захист тисячоліттями й створила кілька ліній захисту.

Перша лінія захисту - це слиз, що запобігає потраплянню патогену вглиб ворсинок епітелію. Секреторний Ig A виконує блокувальну функцію та є антитоксичним антитілом, що зв'язує токсини.

У разі частих гострих респіраторних захворювань (ГРЗ) унаслідок ушкодження слизової оболонки значно зростає вірогідність проникнення інфекції в організм.

Лімфоглоткове кільце є одним із основних воріт інфекції, що забезпечують організм інформацією про антигенний склад навколишнього середовища відразу після народження. Потрапляння інфекції через лімфоглоткове кільце спричинює імунну відповідь слизових оболонок усього організму. Тісніша взаємодія лімфоїдних утворень носоглотки з іншими подібними структурами (слизовою оболонкою травного тракту й сечостатевої системи) забезпечує їх необхідною інформацією про патогенний склад мікроорганізмів. У багатьох дітей до шкільного віку формуються хронічні запальні вогнища (гайморит, аденоїдит, тонзиліт, гастродуоденіт та ін.). Це зумовлено передусім фізіологічною незрілістю імунної системи, особливо слизових оболонок, що виявляється високою чутливістю дітей до інфекційних агентів. Дозрівання імунної системи триває до 16 років, тому часті контакти в шкільних установах із хворими дітьми призводять до затримки цього процесу. Таким чином, профілактика ГРЗ у дітей є однією з актуальних проблем педіатрії.

На наш погляд, найдоцільнішим для профілактики респіраторних захворювань є препарат ІРС 19 ("Solvay Pharma", Німеччина), виготовлений із 19 штамів найчастіших бактеріальних збудників інфекцій дихальних шляхів (стафілококів, стрептококів, нейсерій, мораксел, клебсієл тощо). Таким чином, цей препарат охоплює практично повний спектр можливих збудників ГРЗ. ІРС 19 високоефективний для місцевої імунопрофілактики, імуномодуляції та імунореабілітації. Місцева стимуляція як специфічних, так і неспецифічних чинників захисту відбувається в ділянці дихальних шляхів і ЛОР-органів за рахунок:

• кількісного та якісного поліпшення фагоцитозу;

• підвищення вмісту лізоциму в секреті слизових оболонок;

• стимуляції специфічних імунокомпетентних клітин;

• утворення антитіл у слизовій і підслизовій оболонках.

Підвищення локального рівня антитіл, особливо секреторного IgА, відіграє основну роль у профілактиці й лікуванні інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів. Оскільки імунна система слизових оболонок фізіологічно єдина, дія препарату не обмежується слизовою оболонкою носа, а поширюється на всі слизові оболонки організму.

Слизові оболонки містять розгалужену капілярну сітку, що забезпечує їх інтенсивне кровопостачання, а також пронизані лімфатичними судинами, що зумовлює швидке проникнення препарату у внутрішнє середовище організму.

 Результати профілактичного використання ІРС 19 у шкільному закладі

(час проведення дослідження: лютий 2004 - березень 2005 рр.)

Мета дослідження - вивчення клініко-економічної доцільності профілактичного застосування препарату ІРС 19.

Завдання - порівняння рівнів захворюваності респіраторними інфекціями й характеру ускладнень у дітей, які вживали та не вживали ІРС 19.

Для проведення дослідження відібрано групу з 60 дітей віком 9-10 років (2 паралельні класи середньої школи м. Київ).

Методика проведення

Щодня до початку занять кожній другій дитині (вибірку робили за алфавітним списком учнів) зрошували слизову оболонку носа препаратом ІРС 19. Дітей розподілили на 2 групи: 1-ша група - учні, що одержували лікування ІРС 19, 2-га - контрольна. Зрошування слизової оболонки носа препаратом ІРС 19 проводили 5 днів на тиждень протягом 1 міс. Усього проведено 20 зрошувань (лютий 2004 р.).

У зв'язку з тим, що секреторний Ig А є одним із найважливіших чинників неспецифічного захисту слизових оболонок від вірусної інфекції, його рівень визначали двічі (до зрошування носоглотки ІРС 19 і через рік після зрошування).

Результати дослідження представлено на рисунку, в табл. 1, 2.

 Таблиця 1

Частота захворюваності в дітей шкільного віку після застосування препарату ІРС 19 порівняно зі школярами контрольної групи (період спостереження – 1 рік)

 Таблиця 2

Середня тривалість захворюваності в дітей шкільного віку після застосування препарату ІРС 19 порівняно зі школярами контрольної групи (період спостереження – 1 рік)

Відзначене збільшення рівня секреторного Ig А з 107 до 123 мкг/мл (до і через рік після лікування ІРС 19 відповідно) свідчить про підвищення місцевого імунітету слизових оболонок (див. рисунок). 

Як видно з даних табл. 1, 2, кількість ГРЗ у дітей, що одержували препарат ІРС 19, зменшилася в 2 рази, частота загострень хронічного тонзиліту, аденоїдиту - у 2 рази, гострих бронхітів - у 3 рази порівняно з дітьми контрольної групи. Під впливом ІРС 19 значно знизилася середня тривалість захворювання й майже в 2 рази зменшилася загальна кількість днів хвороби на 1 дитину.

Таким чином, окрім зниження кількості ускладнень, що потребують проведення дорогої терапії, при застосуванні ІРС 19 відзначають скорочення тривалості перебування батьків на листах тимчасової непрацездатності в 2 рази (6,8 дня на 1 дитину).

Рекомендації з використання препарату ІРС 19

Основна перевага бактеріальних препаратів перед іншими імунотропними препаратами полягає в їх специфічності, оскільки імунна відповідь завжди специфічна. Використання препарату ІРС 19 для специфічної профілактики й імунізації з одночасною активізацією чинників неспецифічної резистентності сприяє формуванню довготривалого поствакцинального імунітету.

ІРС 19 можна рекомендувати для:

• широкого застосування при ГРЗ;

• профілактики рецидивів при хронічних інфекціях дихальних шляхів.

За наявності стрептококової та стафілококової інфекції, при хронічних тонзилітах, у разі яких вищезгадана інфекція може виступати суперантигеном, окрім етіотропної (антибактеріальної) та патогенетичної терапії, рекомендовано проведення імуномодуляції лізатами бактерій, зокрема ІРС 19.

З імунореабілітаційною метою призначення препарату ІРС 19 показано:

• хворим, які лікувалися в стаціонарі з приводу бронхіту, пневмонії, гаймориту, отиту, стоматиту тощо;

• пацієнтам із патологією травного тракту після курсу етіотропної (антибактеріальної) й патогенетичної терапії як засіб імунореабілітації;

• дітям перед відвідуванням дитсадка, школи, а також зміною кліматичної зони (від'їздом на відпочинок);

• напередодні епідемій грипу;

• дітям, які часто хворіють, у холодний період року.